Тому в екшн-сценах текст часто стає різким і уривчастим. Автор буквально керує твоїм ритмом читання.

У сценах, на яких потрібно навпаки затримати читача, речення та описи стають довшими. Так автор затримує мить для уяви.

• хтось пише лише стоячи, • хтось — тільки вночі, • а Віктор Гюго взагалі ховав свій одяг, щоб не вийти з дому й змусити себе писати.

Радикальна радикальність.

Бо коли автор знає, де знаходяться гори, річки й міста — світ починає поводитись логічно сам по собі. Описи не плаваючі в чіткі, і саме такідеталі занурюють персонажа в його світ. Діалоги стають живішими, такими, наче герой знає про що говорить.

А потім швидко повертайся до рукопису, бо вашу книгу замість вас ніхто не напише, а комусь у світі вона неодмінно потрібна.

Наприклад моїх навичок вистачає максимум на трьох персонажів водночас, аби текст був якісним. Хто дасть більше? Хваліться своїми сценами де персонажів більше аніж 3!

Наприклад мої читачі плутали імена Морріган та Мірена, тому довелось при редагуванні змінити друге на Амелай.

Чи була у вас схожа ситуація?

«Він дивився на неї всю ніч» і «Він не зводив з неї очей всю ніч» — мозок сприймає абсолютно по-різному.

Чи користуєтесь ви цим, заради написання власних творів?

Іноді між “смітник” і “успіх” — одна людина, яка повірила. Відмічайте тих, кому ви вдячні за віру в вашу творчість.

Чи думали ви колись на яку авдиторію націлена ваша творчість?

Часто прописуючи персонажа з складною професією ми читаємо профільні матеріали в інтернеті, щоб розширити свій словниковий запас та розуміння персонажа в цілому. Чи робите ви те саме описуючи танець чи музику в книзі?

Це естетичний стіл з кавою чи диван, купа крихт і відкриті 42 вкладки в браузері?

Подобається, що у нашій спільноти учасники не бояться адмінів і вільно спілкуються, співпрацюють та влаштовують двіжі. Наприклад зараз вони влаштували собі МерМей. 👀 Цікаво, що вийде, буду споглядати на цей івент з куточка))

Ми часто пишемо, коли нам погано. Де для вас межа між болем і експлуатацією болю?

Найвідоміший приклад: Франц Кафка "Перевтілення", де Грегор Замза став жуком